НАШ ДОСВІД АНТИОКСИДАНТНОЇ ТЕРАПІЇ ДІАБЕТИЧНОЇ КАТАРАКТИ НА ОСНОВІ N-АЦЕТИЛКАРНОЗИНУ

Член-кор. НАМНУ, проф. Веселовська З. Ф., проф. Веселовська Н. Н., доц. Жеребко І. Б.

Київський медичний університет УАНМ, м. Київ, Україна

Київський міський офтальмологічний центр КМКЛ № 1, м. Київ, Україна

 

 

У роботі представлено аналіз застосування N-ацетилкарнозину у пацієнтів з діабетичною катарактою. Термін спостереження – 6 місяців. Отримані дані засвідчують, що N-ацетилкарнозин, який міститься в препараті «Кларастіл» 1 %, сповільнює прогресування патологічних процесів у кришталику у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет.

Ключові слова: оксидативний стрес, цукровий діабет, N-ацетилкарнозин, катаракта.

 

Актуальність. Цукровий діабет (ЦД) – одна з найпоширеніших хвороб ендокринної системи у наш час. Щороку кількість хворих в усіх країнах світу значно збільшується, і серед них дедалі частіше зустрічаються люди молодого віку. З 1980 року чисельність людей, які страждають на цукровий діабет, зросла в чотири рази. Невтішна статистика ВООЗ свідчить про те, що цукровий діабет – одна з основних причин сліпоти і 1 % людей з порушенням зору – це люди з ЦД [7]. Нерідко на тлі цукрового діабету розвивається і катаракта [8]. Виконуючи в оці людини роль двоопуклої заломлювальної лінзи, завдяки якій промені світла фокусуються на сітківці, кришталик з віком ущільнюється і мутніє, що призводить до поступового зниження зору.

У пацієнтів із цукровим діабетом, особливо декомпенсованим, процес помутніння кришталика починається в більш ранні терміни через порушення обміну речовин та погіршення трофіки кришталика [6]. Доволі часто катаракта істотно ускладнює перебіг, діагностику і терапію діабетичної ретинопатії.

До складу речовини кришталика входять: вода (близько 65 %), білки (приблизно 35 %), мінеральні солі та мікроелементи (сульфати, фосфати, хлориди, К, Mg, Fe, Cu, Zn, Mn, B та ін.), ліпіди (лецитин і холестерин), глутатіон, аскорбінова кислота.

Унаслідок змін кришталика зростає його щільність, сповільнюється обмін речовин у клітинах, знижується здатність до акомодації. У цей період у кришталику починають утворюватися непрозорі ділянки, що є основною ознакою катаракти і супроводжується зниженням гостроти зору.

У результаті зміни хімічного складу клітин кришталика збільшується вміст води в них, виникає дисбаланс низки речовин, зменшується активність ферментів, які беруть участь в обміні речовин, різко знижується засвоєння кисню, прискорюються процеси перекисного окислення ліпідів [9]. У сучасній медицині загальноприйнятою є думка, що вікові помутніння у кришталику – наслідок реакцій вільнорадикального окислення [10]. Найістотнішим чинником, що провокує утворення вільних радикалів у тканинах ока, є світлові хвилі. Оксидативний стрес – патологічний стан, спричинений наявністю в організмі надлишкової кількості вільнорадикальних частинок або зниженою ефективністю антиоксидантної системи [8]. Підвищене утворення активних форм кисню (прооксиданти) і зниження антиоксидантного захисту породжують хронічний окисний стрес у тканинах ока, створюючи умови не тільки для розвитку катаракти, а і для діабетичних змін очного дна.

Надмірне утворення вільних радикалів у кришталику призводить до накопичення токсичних сполук, а також до незворотних змін білків на тлі поступового зниження з віком активності ферментів антиоксидантного захисту та зменшення концентрації природних антиоксидантів [4; 6].

Унаслідок цього для профілактики помутніння кришталика широко застосовують заміщувальну терапію, що забезпечує надходження у клітини речовин, із браком яких пов’язують розвиток катаракти. Сьогодні антиоксиданти поділяють на дві основні великі групи залежно від їх розчинності у воді: гідрофільні та ліпофільні [11].

Відомими водорозчинними антиоксидантами, тіоловими антиоксидантами та їхніми хімічними похідними, які були недавно виділені як антикатарактальні агенти, є N-ацетилкарнозин [2; 3], N-ацетилцистеїн і N-ацетилцистеїнамід, GSH (глутатіон), цистеїн, проліки цистеїну L-2-оксотіазолідин-4-карбонової кислоти (ОТЗ). N-ацетилкарнозин пригнічує перекисне окислення ліпідів мембран і є проліками карнозину [1; 5].

Мета – вивчити результати застосування N-ацетилкарнозину у пацієнтів з катарактою на тлі цукрового діабету.

Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували дві групи пацієнтів. До першої групи увійшли 29 пацієнтів (58 очей) віком 43–60 років: 20 жінок (40 очей) і 9 чоловіків (18 очей) з катарактою I, II ступеня щільності за класифікацією Буратто на тлі цукрового діабету. Ці пацієнти застосовували препарат «Кларастіл» 1% (N-ацетилкарнозин) по 1–2 краплі двічі на день протягом 6 місяців.

Друга група також складалася з 29 пацієнтів (58 очей) віком 43–60 років: 19 жінок (38 очей) і 10 чоловіків (20 очей) з катарактою I, II ступеня щільності за класифікацією Буратто на тлі цукрового діабету. Вони застосовували плацебо – зволожувальні краплі по 1–2 краплі двічі на день протягом 6 місяців.

Гострота зору у пацієнтів першої та другої груп варіювала від 0,7 до 1,0. Діабетичних змін на очному дні не було в обох групах.

Пацієнтам визначали рівень глікемії та глюкозурії, глікозильованого гемоглобіну HbA1C, а також проводили офтальмологічне обстеження, в яке входили візометрія, тонометрія, комп’ютерна периметрія, ОСТ, ультразвукове дослідження в режимі А-сканування, ехобіометрія, фотореєстрація переднього відрізка, біомікроскопія кришталика і склоподібного тіла, офтальмоскопія.

Дослідження повторювали через кожні 2 місяці і зіставляли з раніше наявними даними.

Результати. За даними системного обстеження всі пацієнти перебували на стадії компенсації ЦД і під ретельним наглядом ендокринолога. У таблиці 1 представлено аналіз результатів спостереження динаміки зміни гостроти зору (ГЗ) у пацієнтів з різним режимом застосування очних крапель. Отримані дані показали, що в обох групах динаміка зміни ГЗ протягом 6 місяців була різною, переважно в бік більш позитивних змін у першій групі.

Так, через 6 місяців у пацієнтів першої групи зафіксовано стабілізацію гостроти зору на рівні 0,7–1,0 на 38 очах (65,5 %) і поліпшення ГЗ на 0,1 на 4 очах (7,0 %). Однак у цій групі виявлено і зниження гостроти зору до 0,5–0,6 майже у третини очей (на 16 очах), що становило 27,5 %. Таке погіршення ми пов’язували як із прогресуванням катаракти (ущільнення ядра й кортикального відділу кришталика), так і з виникненням клінічних проявів діабетичного макулярного набряку (ДМН) на 2 очах (3,4 %).

У другій групі зниження ГЗ у межах 0,3 (з 0,4 до 0,7) спостерігалося на 41 оці, що становило 70,6 %, і пояснювалося як ущільненням ядра та прогресуванням помутніння в кортикальних відділах кришталика, так і появою ознак ДМН серед цих пацієнтів, але не на двох, а на семи очах (12,1 %).

 

Таблиця 1

Порівняльна оцінка застосування N-ацетилкарнозину («Кларастіл») та зволожувальних очних крапель під час лікування катаракти у хворих на цукровий діабет

 

Групи

Динаміка зміни гостроти зору (абс. – %) через 6 місяців

 

Погіршення

Стабілізація

Поліпшення

Перша

16 очей – 27,5 %

38 очей – 65,5 %

4 ока – 7,0 %

Друга

41 око – 70,6 %

17 очей – 29,3 %

 

Появу ДМН діагностували за наявністю негативної динаміки в макулярній ділянці за даними ОСТ: збільшення товщини сітківки макулярної ділянки в межах 15,0–20,0 % від вихідних даних.

За даними опитування в усіх обстежених пацієнтів під час використання очних крапель на основі N-ацетилкарнозину не виникало зорового дискомфорту, явищ подразнення, сухості або гіперемії повік і поверхні очей та інших побічних ефектів на системному рівні, що засвідчило хорошу переносимість N-ацетилкарнозину («Кларастілу») за високого профілю безпеки. Певною мірою це можна пояснити і тим фактом, що N-ацетилкарнозин («Кларастіл») має виражені антиоксидантні, цитопротективні й гідратуючі властивості, надзвичайно важливі в разі тривалого застосування. Наявність названих властивостей відіграє велику роль для пацієнтів із системними ендокринними захворюваннями, такими як ЦД, оскільки саме ця патологія призводить до розвитку підвищеної чутливості тканин до різних впливів. Крім того, антиоксидантний профіль фармакологічної дії пояснює і досить високу ефективність не тільки щодо катаракти, а і щодо діабетичних змін з боку макулярної ділянки. Це підтверджують і дані нашого дослідження – значна кількість пацієнтів з ДМН у контрольній групі.

Висновки

  1. Тривале застосування очних крапель на основі N-ацетилкарнозину («Кларастіл») у хворих з початковою стадією катаракти на тлі цукрового діабету сприяє позитивній динаміці клінічної картини, стабілізації та поліпшенню гостроти зору, що практично в 2,5 раза вище, ніж у контрольній групі.
  2. Тривале застосування очних крапель на основі N-ацетилкарнозину («Кларастіл») у хворих з початковою стадією катаракти на тлі цукрового діабету сприяло стабілізації стану макулярної ділянки у 96,6 % пацієнтів, що порівняно з контрольною групою було на 6,9 % вище.
  3. Отримані дані свідчать про клінічну ефективність тривалого застосування очних крапель на основі N-ацетилкарнозину («Кларастіл») – єдиного зареєстрованого в Україні препарату такого механізму дії, який сприяє стабілізації катарактогенезу, профілактиці прогресування катаракти і розвитку діабетичних змін очного дна у пацієнтів із цукровим діабетом.

 

Cписок використаних джерел

  1. Агонесян А. А., Минасян А. Г., Сейранян В. М., Акопян В. Е. Эффективность N-ацетилкарнозина при диабетической ретинопатии // Медицинская наука Армении. – 2009. – Вып. 2. – С. 57–65.
  2. Babizhayev M. A. Potentiation of Intraocular Absorption and Drug Metabolism of N-acetylcarnosine Lubricant Eye Drops: Drug Interaction with Sight Threatening Lipid Peroxides in the Treatment for Age-Related Eye Diseases // Drug Metabolism and Drug Interactions. – 2009. – Vol. 24 (2-4). – P. 275–323.
  3. Babizhayev M. A., Burke L., Micans P., Richer S. P. N-Acetylcarnosine Sustained Drug Delivery Eye Drops to Control the Signs of Ageless Vision: Glare Sensitivity, Cataract Amelioration and Quality of Vision Currently Available Treatment for the Challenging 50,000-Patient Population // Clinical Interventions in Aging. – 2008. – Vol. 4. – P. 31–50.
  4. Babizhayev M. A., Deyev A. I., Yermakova V. N., Semiletov Y. A., Davydova N. G., Doroshenko V. S., Zhukotskii A. V., Goldman I. M. Efficacy of N-acetylcarnosine in the Treatment of Cataracts // Drugs in R&D. – 2000. – Vol. 3 (2). – P. 87–103.
  5. Babizhayev M. A., Yegorov Y. E. Telomere Attrition in Human Lens Epithelial Cells Associated with Oxidative Stress Provide a New Therapeutic Target for the Treatment, Dissolving and Prevention of Cataract with N-Acetylcarnosine Lubricant Eye Drops. Kinetic, Pharmacological and Activity-Dependent Separation of Therapeutic Targeting: Transcorneal Penetration and Delivery of L-Carnosine in the Aqueous Humor and Hormone-Like Hypothalamic Antiaging Effects of the Instilled Ophthalmic Drug Through a Safe Eye Medication Technique // Recent Patents on Drug Delivery & Formulation. – 2016. – Vol. 10. – P. 82–129.
  6. Chang D., Zhang X., Rong S., Sha Q., Liu P., Han T., Pan H. Serum Antioxidative Enzymes Levels and Oxidative Stress Products in Age-Related Cataract Patients // Oxidative Medicine and Cellular Longevity. – 2013. – Vol. 2. – Article ID 587826, 7 pages.
  7. Global Report on Diabetes / The World Health Organization. – 2016.
  8. Khan A., Petropoulos I. N., Ponirakis G., Malik R. A. Visual Complications in Diabetes Mellitus: Beyond Retinopathy // Diabetic Medicine. – 2017. – Vol. 34. – P. 478–484.
  9. Selin J. Z., Lindblad B. E., Rautiainen S., Michaëlsson K., Morgenstern R., Bottai M., Basu S., Wolk A. Are Increased Levels of Systemic Oxidative Stress and Inflammation Associated with Age-Related Cataract // Antioxidants and Redox Signaling. – 2014. – Vol. 21. – P. 700–704.
  10. Thiagarajan R., Manikandan R. Antioxidants and Cataract // Free Radical Research. – 2013. – Vol. 47. – P. 337–345.
  11. Thrimawithana T. R., Rupenthal I. D., Räsch S. S., Lim J. C., Morton J. D., Bunt C. R. Drug Delivery to the Lens for the Management of Cataracts // Advanced Drug Delivery Reviews. – 2018. – Feb. 15. – P. 185–194.